Мовленнєвий розвиток дошкільника

 

Як навчити дітей розповідати

    Пам’ятка для батьків

Багато дітей не можуть чітко і правильно сформулювати свою думку, опи­сати подію, висловити свої емоції. Тому важливо з раннього віку розвивати зв’язне мовлення дитини — спонукати її спілкуватися, розповідати про поба­чене, ділитися своїми враженнями.

Педагоги та психологи пропонують такі поради щодо того, як навчити дітей розповідати:

  • Долучайте дитину до розповідання казки. Проговорюйте речення не до кінця і дайте дитині змогу закінчити думку, доповнивши речення одним чи кількома словами.
  • Розпочинайте переказування із невеликих за обсягом текстів із про­стим сюжетом, наприклад, казок.
  • Допомагайте дитині розповідати, ставлячи уточнювальні запитання.
  • Не квапте дитину, дайте їй змогу подумати, що вона хоче сказати, пригадати й відтак висловитися.
  • Переглядайте разом мультфільми, відвідуйте лялькові вистави. Піс­ля перегляду обговорюйте сюжет, пропонуйте дитині описати пер­сонажів — їхню зовнішність, характер. Навчайте дитину виражати свої емоції, а для цього розповідайте їй про власні враження від пе­регляду.
  • Використовуйте для мовленнєвої роботи з дитиною сюжетні карти­ни до відомих їй літературних творів. Спочатку разом обговорюйте картину, а відтак попросіть дитину самостійно розповісти про те, що на ній зображено, чи про окремий її фрагмент. Ефективним методом розвитку зв’язного мовлення є розповідання за серіями сюжетних картин на основі літературних творів (методика Алли Богуш, Наталії Гавриш).
  • Навчайте дитину вигадувати сюжетні розповіді, наприклад, про іграшки, персонажів відомих казок, мультфільмів тощо.
  • Нагадуйте дитині про певні події з її досвіду та пропонуйте розпові­сти про них.
  • Стежте, щоб дитина говорила повними поширеними реченнями, і відповідно висловлюйтеся самі. Адже діти копіюють мовлення до­рослих.

Вимоги до мови вихователя та проведення мовленнєвих занять

  • всі вірші, оповідання, казки читати на артистичному рівні з відповідною чіткою інтонацією, силою голосу, мімікою, не поспішаючи, емоційно, з душею. Не допускається швидке, монотонне читання, читання підвищеним тоном і силою голосу. Такі твори дітьми не сприймаються або сприймаються перших 1-2 хвилини, і важко запам’ятовуються;
  • формувати запитання так, щоб спонукати дітей до відповіді (Неправильно ставити стверджувальні чи заперечні запитання: «Зараз зима? Ви любите зиму? Взимку падає сніг? А дощ? Взимку можна гратись у сніжки? А у футбол? Влітку світить сонце?»);
  • запитання ставити всім дітям (колективний характер запитань), а потім вже по одній дитині викликати для відповіді;
  • почергово запитувати дітей, викликаючи їх вибірково, а не в тому порядку, в якому вони сидять;
  • не працювати довго з однією дитиною, тому що інші довго чекають, нудяться і швидко стомлюються;
  • не викликати кілька разів підряд одну і ту саму дитину;
  • не відволікати увагу дітей зауваженями дисциплінарного характеру; вести заняття спокійно, впевнено, цікаво, інтригуючи;
  • давати дітям можливість обдумувати запитання, не відповідати за самих дітей; краще залучити до відповіді іншу дитину;
  • залучати всіх дітей до контролю за мовою тих, хто відповідає (Чи привабливо він сказав? Чи про все розповів? Чи по порядку розповідав?), до оцінки відповіді (Що тобі подобається?);
  • для підвищення активності дітей на занятті використовувати творчі завдання, звертання до їх особистого досвіду;
  • розсаджувати дітей на занятті так, щоб вони добре бачили вихователя, наочний матеріал; не варто садовити дітей за столи без потреби у них; вихователь має знаходитися на рівні очей дітей;
  • час від часу змінювати види діяльності дітей, чергувати словесні завдання з практичними, фронтальні форми роботи (загальні завдання) з індивідуальними на картках та роботою парами, підгрупами дітей; не скупитися на похвалу, інші заохочувальні прийоми, які стимулюють мовну активність дітей, додають їм упевненості в своїх силах, поглиблюють контакт між вихователем і дітьми;
  • не слід під час заняття допускати довгих пауз, які ведуть до розсіювання уваги дітей; вести заняття у жвавому темпі;
  • при перших ознаках стомлюваності заняття слід закінчувати (А.Богуш), і це перша ознака того, що воно побудоване не цікаво, є малоефективним; незалежно від форми проведення занять, їх тривалість повинна відповідати часу, визначеному у режимі дня для кожної вікової групи. Тематичні заняття можна прирівняти до святкових ранків;
  • для мовленнєвих занять діти діляться на 2 підгрупи (якщо в групі більше 15-20 дітей) з однаковим рівнем розвитку. Якщо ж об’єднувати їх з різним рінем розвитку, то відповідають в основному діти з вищим рівнем мовного розвитку, або ж вихователь, пристосовуючись до молодшої групи, дає спрощені завдання, а це неправильно.