ДНЗ № 7 — Вербиченька

Педагогічний порадник для батьків

 

 

     Правила та рекомендації для батьків

Заклад дошкільної освіти – це державна установа, яка забезпечує догляд, оздоровлення, розвиток, виховання та навчання дітей дошкільного віку. Спільно із сім’єю, дитячий садок приймає участь у вихованні малюка.      
       Педагоги закладу закладають всі самі найголовніші, найцінніші риси характеру майбутньої особистості. Знання, уміння, навички набуті в цьому віці залишаються на все життя. В дошкільному закладі дитина набуває перший соціальний досвід: навчається спілкуватися із ровесниками та дорослими людьми, які не є його ріднею.     
      Особливо важливо, що саме в цьому віці закладаються самооцінка та відчуття себе особистістю. Тому так важливо батькам, виконувати рекомендації педагогів та дотримуватися правил, прийнятих в дошкільному навчальному закладі.        
      До дошкільного закладу слід приводити та забирати дитину, в установлений час: з 7.00 до 8.00, щоденно, окрім вихідних та святкових днів. Своєчасний прихід в дитячий садок – необхідна умова правильної організації освітньо-виховного процесу. Забирати малюка повинні дорослі члени родини. Неповнолітні (діти до 16 років) не мають права забирати дітей. У непередбачених домашніх ситуаціях необхідно заздалегідь повідомити вихователів групи, що дитину приведуть пізніше вищезазначеного часу.      
       Батьки повинні передати вихователю дитину «із рук в руки», а ввечері, забрати дитину у вихователя «із рук в руки». У разі, коли батьки не в змозі особисто забрати малюка, вони мають повідомити вихователя групи.   
       Приводити дитину до дошкільного закладу потрібно чисту і здорову, охайно одягнену та відповідно сезону. Для дітей, які йдуть до молодших груп, особливу увагу варто звернути на навички самообслуговування, і перш за все, на уміння одягатися і роздягатися. Підбираючи одяг для дитини, слід уникати наявності на ній дрібних ґудзиків, кнопок, крючків, шнурків. Одяг не повинен бути надто великим, проте і не повинен сковувати його рухи. Не слід одягати на малюків тісних трусиків і плавок, а також тісних штанів.        
       Дитячий одяг має бути вільним, із натуральних тканин: бавовняним чи в поєднанні з віскозою, із легкої натуральної вовни. Особливу увагу необхідно звернути на шкарпетки та колготки – вони також мають бути із натуральних тканин, інакше стопи дитини будуть постійно вологими і холодними. Взуття малюка повинне бути легким, теплим, відповідати розміру ноги, легко зніматися і взуватися. Не бажане носіння комбінезонів.
Окрім того, одяг малюка має носити чіткі орієнтири «перед-спинка», а також більш зручну для одягання горловину чи застібку. Бажано, щоб у дитини на одязі була хоча б одна кишеня, де б вона змогла носити свої «скарби». Не зайвим буде вашому малюку і достатня кількість носових хустинок.
         Для створення комфортних умов перебування дитини в дошкільному навчальному закладі необхідно мати не менше двох комплектів змінної білизни: хлопчикам – шорти, колготки, трусики, дівчаткам – колготки, трусики. В теплу пору року – шкарпетки, гольфи. Вся білизна повинна бути промаркована і знаходитися в полотняних торбинках у дитячій шафі.
Щоб уникнути випадків травматизму, батькам слід перевіряти вміст кишень в одязі малюка на наявність небезпечних предметів ( ножиці, ножі, булавки, цвяхи, проволока, дзеркальця, скляні флакони, намистинки, ґудзики тощо).     
        У разі відсутності дитини в дошкільному закладі, з різних причин (хвороба, відпустка батьків чи вихідний день тощо), необхідно повідомляти вихователів групи або медичну сестру про причину.           
        Якщо дитина відсутня в дошкільному закладі більше трьох днів – батьки зобов’язані принести довідку від лікаря про задовільний стан дитини.        
         Оплата за харчування дитини в дошкільному закладі проводиться за фактичним перебуванням дитини в дошкільній групі до 20 числа кожного місяця. Оплачену квитанцію слід пред’являти вихователям групи.         
         Відрахування із закладу проводиться в разі пропущених дитиною двох місяців без поважних причин та несвоєчасної оплати батьками.     
        Батькам або особам, які їх замінюють категорично забороняється давати дітям та приносити в групу будь-які продукти харчування.       
        Не пропускати без поважних причин відвідування ДНЗ.
Не рекомендуємо одягати дітям прикраси із золота та срібла, давати із собою цінні, коштовні іграшки. Адміністрація дошкільного закладу, педагогічний та технічний персонал не несе відповідальності за ювелірні прикраси (золоті сережки, ланцюжки, хрести, підвіси тощо), які носять діти.     
        Педагоги готові поспілкуватися з Вами, батьками, вранці до 8.15 та ввечері після 17.00. В інший час педагог працює з групою дітей, і відволікати його не рекомендується.
До педагогів групи, незалежно від їх віку, слід звертатися на Ви, по імені та по батькові. Конфліктні спірні ситуації необхідно вирішувати за відсутності дітей. Якщо ви не змогли вирішити яке-небудь питання з педагогами групи, зверніться до завідувача.
Батьки зобов’язані відвідувати групові та загальносадкові збори, виконувати рішення батьківського комітету групи та закладу.  
      Не з’ясовувати відношення з педагогами та технічним персоналом у присутності дітей! У разі виникнення будь-якого конфлікту звертатися до керівника закладу.

 

 

                         Крилаті вислови В.О.Сухомлинського про виховання

Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання.

*******

У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.

*******

Щоб дитина була палко зацікавлена навчанням, їй необхідне багате, різноманітне, приваблююче, інтелектуальне життя.

*******

Школа- не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей.

*******

Головною потребою кожного школяра мають стати праця, самостійна думка, відкриття істини Поважайте дитяче бажання бути хорошим, бережіть його як найтонший рух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрості батьківської влади в деспотичне самодурство.

 

10 правил виховання, через які діти стають геніями

Багато мам мріють виростити з дитини генія. Однак при всьому різноманітті методичних посібників з виховання дітей, точної інструкції до вундеркіндів не створив поки ніхто.

Проте є батьки, які не читають тематичних форумів і педагогічних книг, але їх діти дуже часто стають геніальними. Тутка вирішив розібратися, в чому таємниця цих сімей і склав список їх особливостей.

1. Заохочення самостійності

У звичайних сім’ях впевнені, що дитині забезпечений успіх, якщо вкласти в його голову розуміння «Я можу все». Але куди важливіше вкласти в голову дитини істину «Я можу все сам».

Завдяки такому типу мислення дитина буде знати, що вона не просто йде в майбутнє, а будує його.

2. Лиха біда початок

А шлях до цієї самостійності лежить через те, що їх дитячі починання леліють і дбайливо зберігаються. Якщо дитина за щось взялася, скільки б її не було років, батьки її підтримують і підбадьорюють.

Якщо щось не виходить, старші родичі нагадують: добрий початок, малюк.

3. Довіра — найкраща похвала

Як же пестити і заохочувати починання? Не цукеркою ж дитину за звершення нагороджувати.

Потрібно пам’ятати, що для дитини, яка робить перші кроки в якомусь починанні, сама цінна похвала — довіра. Якщо малюкові починають цілком довіряти якусь справу, значить, він достатньо в цьому досяг успіху.

4. Зовнішнє — не головне

Ще одна важлива відмінність полягає в тому, що майбутніх геніїв ніколи не зациклюють на зовнішньому.

Справа в тому, що утримання дитини в ідеально чистому вигляді — заняття, що віднімає занадто багато сил і в матері, і у її чада. А між тим, на думку мудрих мам, ніякої користі для розвитку особистості чистий одяг не несе. До того ж самим дітям абсолютно наплювати, як вони виглядають.

5. Прийняття неохайності

Навколо дітей теж часто панує хаос, який нікого з мудрих батьків не виведе з себе. Тут розуміють: діти неохайні і поруч з ними завжди щось падає, проливається, прокидається і брудниться.

Тому замість того, щоб зациклити дітей на чистоті будинку, їм дозволяють жити в комфортних умовах, поступово розповідаючи про користь порядку.

6. Батарейки повинні сідати

Звичайні батьки під час прогулянки часто кричать дітям «Не лізь», «Не чіпай», «Заспокійся».

Однак більш мудрі батьки знають, що дитина має виплеснути всю свою невгамовну енергію в дитинстві. Тоді у дорослому житті їй буде простіше бути наполегливою в якомусь одному починанні.

7. Розумна свобода

Можливо, геніям в дитинстві справді було занадто багато дозволено. Однак є межі, за які не можна виходити навіть такій дитині, і стосуються вони поваги до старших.

Навіть якщо ви вирішили не лаяти дитини і заохочувати всі її починання, у разі образи старшого родича треба бути жорстким, щоб окреслити рамки дитячої свободи самовираження.

8. Тато головний, а мама — разом з ним

Повагу до старших потрібно прищеплювати якомога раніше. Діти повинні бачити, що на першому місці в сім’ї — тато з мамою і все, що вони роблять.

Так нащадки не будуть у майбутньому висіти на батьках з криками «зроби» і «хочу», а будуть намагатися всього добиватися самостійно.

9. Дитячий самоконтроль існує

Натомість, як карати дитину через позбавлення, краще створити правила, які обіцяють нащадку якусь вигоду за правильні вчинки.

Якщо дитина не живе у вузьких рамках заборон і покарань, вона вчиться коригувати поведінку заради свого ж блага.

10. Ніщо не залишається непоміченим

Сучасні психологи радять не хвалити дитину за кожну каракулю, стимулюючи її таким чином до розвитку. Однак батьки майбутніх геніїв впевнені, що потрібно заохочувати будь-які звершення.

Навіть якщо такій мамі її чадо принесе кілька незрозумілих мазків на шматку зошитового листа, вона знайде в картині плюси і, що важливо, похвалиться цим твором перед іншими родичами.

За матеріалами http://www.tutkatamka.com.ua/

            Ігри та заняття для пальчиків

           Пам’ятка для педагогів та батьків

        На сьогоднішній день загальновідомий факт: рівень розвитку вищих форм пізнавальної діяльності перебуває у прямій залежності від стану рухового аналізатора в цілому, а особливо від ступеня сформованості тонких рухів кистей і пальців рук! У звязку з цим заходи з розвитку дрібної моторики рук повинні обовязково включатися в систему корекційнорозвивального навчання дітей, що мають різні відхилення у психофізичному розвитку.

Ігри з пальчиками розвивають мозок дитини, стимулюють розвиток мови, творчі здібності, фантазію.

 «Розум дитини перебуває на кінчиках його пальців». 

                                                В.А. Сухомлинський

«Рука — це інструмент всіх інструментів»

                                                              Арістотель.

«Рука — це свого роду зовнішній мозок»

                                                                      Кант.

Методичні рекомендації до проведення пальчикових ігор

1) Перед грою з дитиною обговорити її зміст, відразу при цьому відпрацьовуючи необхідні жести, комбінації пальців, руху. Це не тільки дозволить підготувати малюка до правильного виконання вправи, але і створить необхідний емоційний настрій.

2) Перед початком вправ діти розігрівають долоні легкими погладжуваннями до приємного відчуття тепла.

3) Усі вправи виконуються в повільному темпі, від 3 до 5 разів, спочатку правою рукою, потім лівою, а потім двома руками разом.

4) Виконуйте вправи разом з дитиною, при цьому демонструючи власну захопленість грою.

5) При виконанні вправ необхідно залучати, по можливості, всі пальці руки.

6) Необхідно стежити за правильною постановкою кисті руки, точним перемиканням з одного руху на інше.

7) Потрібно домагатися, щоб всі вправи виконувалися дитиною легко, без надмірного напруження м’язів руки, щоб вони приносили йому радість.

8) Всі вказівки даються спокійним, доброзичливим тоном, чітко, без зайвих слів. При необхідності дитині надається допомога.

9) В ідеалі: кожне заняття має свою назву, тривати кілька хвилин і повторюється протягом дня 2-3 рази.

10) При повторних проведеннях гри діти нерідко починають говорити тексту частково (особливо початок і закінчення фраз). Поступово текст розучується напам’ять, діти вимовляють його цілком, співвідносячи слова з рухами.

11) Вибравши два або три вправи, поступово замінюйте їх новими.

Дуже гарне тренування рухів дають народні ігри — потішки.

На прикладі відомої потішки покажемо вплив на всі органи дитини.

Сорока-білобока кашку варила, діток годувала. (Дорослий злегка лоскоче долоньку дитини)

Цьому дала, (Загинає мізинчик дитини)

 цьому дала, (Загинає безіменний пальчик)

цьому дала, (Загинає середній пальчик)

 цьому дала, (Загинає вказівний пальчик)

а цьому не дала: (Ворушить великий пальчик)

ти дров не носив, піч не топив,

тобі каші не дамо! (Злегка лоскоче пальчик дитини)

На долоньках і на стопах є проекції всіх внутрішніх органів. І всі ці «бабусині казки» — не що інше, як масаж в грі. Кругові рухи дорослим пальцем по дитячій долоні в грі «Сорока білобока кашу варила, діток годувала» стимулюють роботу шлунково-кишкового тракту у малюка.

На центрі долоні — проекція тонкого кишечника, звідси і треба починати масажі.Потім збільшуйте кола — по спіралі до зовнішніх контурах долоні: так ви «підганяєте» товстий кишечник (текст треба вимовляти не поспішаючи, розділяючи складу). Закінчити «варити кашу» треба на слові «годувала», провівши лінію від розгорнулася спіралі між середнім і безіменним пальцями: тут проходить лінія прямої кишки (до речі, регулярний масаж між подушечками середнього та безіменного пальців на власній долоні позбавить вас від закрепів).

Далі — увага! Все не так просто. Описуючи роботу «сороки — білобоки» на роздачі цієї самої каші діткам, не варто халтурити, вказуючи легким дотиком «цьому дала, цьому дала ..». Кожну «дитинку», тобто кожен пальчик вашого немовляти треба взяти за кінчик і злегка стиснути. Спочатку мізинчик: він відповідає за роботу серця. Потім безіменний — для хорошої роботи нервової системи та статевої сфери. Масаж подушечки середнього пальця стимулює роботу печінки; вказівного — шлунка. Великий палець (якому «не дала», тому що дрова не рубав, кашу не варив — тобі нічого немає!») не випадково залишають наостанок: він відповідальний за голову, сюди ж виходить і так званий «легеневий меридіан».

Тому великий пальчик недостатньо просто злегка стиснути, а треба як слід «побити», щоб активізувати діяльність мозку і провести профілактику респіраторних захворювань.

До речі, ця гра зовсім не протипоказана і дорослим. Тільки ви вже самі вирішуйте, який пальчик потребує максимально ефективного масажу.

Руки людини – унікальний інструмент. Вони все можуть робити. Руками ми їмо, пишемо, будуємо, перемо, готуємо їжу, пестимо дітей. Наші руки завжди з нами. Та й ніяким пензликом не намалюєш таких ягідок калини, як пальчиком. Звичайно, не треба відмовлятися від пензлів, фарб, олівців, фломастерів, крейди. Але використовувати усі матеріали у поєднанні, а деякі елементи малювати пальчиком все ж варто.
Не треба боятися, що дитина забрудниться. Творчість у зображувальній діяльності завжди супроводжується деякими незручностями. Щоб звести їх до мінімуму, під рукою завжди повинна бути ганчірка, а для юного майстра художньої справи бажаний балдахін художника (найкраще підійде стара чоловіча сорочка, одягнута задом на перед).
Проте малювати можна не лише пальчиком. Існує багато нетрадиційних технік малювання, які доступні і не складні дитині дошкільного віку:
• Малювання за опорами або трафаретне малювання (використовуємо шаблони).
• Графічна аналогія (даємо дітям геометричні фігури).
• Кубізм (малювання без геометричних фігур, але наслідуючи їх).
• Малювання на мокрому папері (дуже добре виходить хутро).
• Малювання на зім’ятому папері.
• Монотипія (малювання на целофані і потім перенесення малюнка на папір).
• Тканинні зображення.
• Метод об’ємної аплікації з домальовуванням деяких деталей.
• Акватипія (малювання на картоні за допомогою мила).
• Гратаж (малювання на розмальованому папері, покритому парафіном і зафарбованому чорною гуашшю, розмішаною з клеєм ПВА).
• Тиснення на фользі.
• Рельєфне малювання.
• Малювання клеєм ПВА.
• Малювання кам’яною сіллю (нанесення солі на вже готовий малюнок пейзажі, натюрморту і т.д.)
Можна для малювання використовувати не лише фарби, а й ягоди, фрукти, овочі, чай, каву, сіль, крохмаль, цукор, стружку з дерев, крупи та інше.
Доцільно організовувати з дітьми виставки дитячого малюнка.
У зображувальній діяльності дуже часто підтримується інтерес до заняття різноманітними сюрпризними моментами, ігровими вправами, прийомами. Доцільно під час таких занять використовувати ТРВЗ.
Дітям подобається висловлювати свої асоціації до теми. Вони люблять проводити бесіди, спальні відкриття з педагогом, подорожі, фантазувати. Тому завдання педагога – завжди давати змогу висловлювати свою думку дитині та вислухати її до кінця.
Адже дитина має повноцінне життя лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. На це вказував і видатний педагог В.О. Сухомлинський, говорячи, що без них вона – засушена квітка.

Становлення мовленнєвої особистості дитини

(пам’ятка для батьків)

 

Опановувати рідну мову дитини починає з сім’ї. Тож аби процес формування мовленнєвих здібностей відбувався правильно та сприяв становленню мовленнєвої особистості дитини, дотримуйтеся таких правил:

  • Уникайте використання запитань-зауважень дисциплінарного характеру («Хто тобі дозволив це брати?», «Чому ти не слухаєшся?», «Куди ти поліз?» тощо),.
  • Розвивайте загальну та дрібну моторику дитини, що безпосередньо впливає на розвиток мовлення.
  • Не порівнюйте мовленнєві досягнення окремої дитини з досягненнями її однолітків.
  • Визнавайте право кожної дитини на індивідуальне мовленнєве зростання – темп, терміни оволодіння мовленням (якісні та кількісні показники).
  • Супроводжуйте мовленням усі контакти з дитиною: гра, гра-забава, ігрова вправа, гра-заняття, спільна діяльність тощо.
  • Остерігайтеся уподібнення до дитячого мовлення, шаблонності в побудові висловлювання.
  • Заохочуйте активне мовлення дитини – не поспішайте миттєво виконати її бажання, реагуючи лише на плач, крик, невербальні прояви. Знаючи можливості активного мовлення дитини, короткими запитаннями спонукайте її до звукового чи словесного означення прохання.
  • Базуючись на досвіді дитини, періодично намагайтеся зацікавити її і вивести на рівень інтересу, спонукаючи до запитань, порівнянь, аналогій, узагальнень, ототожнення, встановлення взаємозв’язків між предметами, об’єктами, явищами.
  • Не активізуйте мовлення дитини, якщо вона відчуває дискомфорт, та не ігноруйте її інтерес до певного предмета або явища, адже дитина має право на час, тривалість і силу прояву свого інтересу.

Пам’ятайте, що мовленнєвий простір, насичений зразками мовленнєвої культури, є основним джерелом становлення мовленнєвої особистості в ранньому дитинстві. Мовлення дитини формується через наслідування, тому попіклуйтеся про створення для неї сприятливого розвивального середовища, основним і незамінним суб’єктом є дорослий — партнер у спілкуванні та спільній діяльності.

 

Підготувала Н. Гавран, вихователь-методист