Симптоми тривоги в дітей
Як підтримати дитину в складній ситуації
Сім ігор. що допоможуть дитині познайомитися
Як навчити дитину захищати себе.
(Поради батькам)
- В житті кожної дитини наступають моменти, коли вона повинна постояти за себе і не дати себе образити. Тому, навчіть її захищатися, але при цьому не перестарайтеся. Якщо вона у вашій присутності з кимсь свариться, намагайтеся не втручатися до останнього, знайте кордон. Дуже добре, якщо дитина сама владнає конфлікт. І в той же час дайте дитині впевненість у тому, що вона знаходиться під надійним захистом. Спостерігайте за нею.
- Якщо ваша дитина впевнена у собі, то до неї будуть чіплятися менше, аніж до інших, вона завжди готова дати відсіч кривдникам. Але впевненість потрібно виховувати в дома. Ставтеся з повагою до дитини і завжди довіряйте їй. І якщо ви хочете навчити дитину захищати себе з самого раннього віку, навчіть її говорити одну просту фразу «Мені неприємно». Дуже важливо, щоб вона вимовляла її голосно і чітко.
- Нехай дитина якомога частіше чує з ваших вуст фразу: «Не можна бити людей!». Таким способом дитина зможе дати своїм кривдникам психологічну відсіч. Вона зможе захистити не тільки себе в конкретних ситуаціях, але і свої принципи. Але не потрібно забувати і про свій приклад. Не карайте дитину через дрібниці. Навіть легкий ляпанець може зробити її лицемірною.
- Тато не повинен навчати дитину битися. Краще нехай малюк освоїть техніки захоплення. Це буде набагато корисніше, ніж безглузді бійки. Не варто рознімати бійку на початку. Це стосується тих випадків, коли обидва суперники отримують від цього задоволення. Від таких дружній бійок дитина отримає досвід. У майбутньому вона не буде ображатися через дрібниці на своїх однолітків, і він легко зможе перенести жорстокість спілкування з хлопчиками.
- Необхідно навчити дитину захищати себе, але не робити його жорстоким. Поговоріть з нею про хоробрість. Поясніть, в яких ситуаціях він може вступити в бійку з противником, а в яких вирішити проблеми словесно. Дитина повинна навчитися розрізняти такі поняття, як «насильство» і «захист». Розкажіть, що кращою буде та битва, яка не відбулася.
- Якщо вашу дитини ображають морально, а не фізично, поговоріть і разом придумайте відповіді на образи. Але не вчіть її повідомляти супернику ці слова. Справа в тому, щоб дитина навчилася сміятися над супротивником. І в багатьох випадках цього достатньо, щоб дитина заспокоївся.
- Так як перераховані вище поради стосуються дошкільнят, то батьки ще в силах позбавити свою дитину від агресивних однолітків. Знайдіть дитині хороших друзів.
Рекомендації батькам від психолога
Марії Абросимової :
«- Не турбуйтеся, якщо ваш малюк віддає всі іграшки, коли його просять, і не відповідає кривднику. Швидше за все, це відбувається тому, що він росте у доброзичливій атмосфері і нападки однолітків його дивують, а не озлоблюють. (Однак не забудьте про те. що маленькій дитині в складній ситуації необхідна наш захист від агресорів ).
– Пам’ятайте, що діти не вміють розбиратися самі. Щоб дитина відчувала емоційну безпеку, не йдіть далеко, спостерігайте за її грою.
– Постарайтеся об’єднати кілька доброзичливо налаштованих діточок для цікавої гри. Швидше за все і забіяки спробують приєднатися до граючих, щоб не залишитися в ізоляції.
– Якщо ви помітили, що дитина грає з одною формочкою, тому що останні у неї забрали, не поспішайте робити висновок, що “у неї все життя будуть всі відбирати”. Найчастіше діти виявляються мудрішими, ніж нам здається і їх поведінка може бути продуманою стратегією.
– Навчіть дитину показувати, що дії інших дітей бувають їй неприємні. Якщо агресія “стороннього” маляти по відношенню до вашого постійна, скажіть: “У нас вдома ніхто не штовхається. Це негарно. З тим, хто штовхається і б’ється, ніхто не грає”.
– Пам’ятаєте, що маленькі діти можуть довго сидіти нерухомо, зрідка щось белькочучи або передаючи один одному. Не поспішайте втручатися і організовувати гру – дітлахи вивчають один одного, перед тим як увійти в контакт.
Не дозволяйте малюкам шкодити один одному словом або дією. Ваше завдання – навчити дітей гнучкості. Уважно спостерігайте за граючими дітьми і при необхідності виводьте гру в безпечне русло.
– Якщо трапилося так, що ви випробували всі засоби боротьби з агресором (попередили, сказали, відвернули), а він все одно не здається, ви можете вдатися до крайнього заходу – запропонуєте матюкові вщипнути кривдника за сідницю. Ніякої шкоди це йому не принесе, але може «протверезити» і дати зрозуміти, що ваша дитина може постояти за себе. Однак ви повинні пояснити дитині, що це можна робити лише в тому випадку, якщо інші засоби не допомогли .
До віку шести-семи років у дитини з’являється сильна залежність від оцінки дорослого. У дитини формується таке почуття, як совість, а це значить, що всі реакції на правила і заборони стають значимими і дитина розуміє, що несе в собі порушення заборон. З’являється відчуття відповідальності, боргу. З’являється і новий страх – бути невизнаною, не відповідати вимогам соціального оточення, бути не тим, кого вважають хорошим. У дитини виробляється чітка концепція, що означає бути хорошим, він знає, що входить в це поняття.
Тиха трагедія з нашими дітьми
8 ПРАВИЛ, ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО ЦЕ
1. Тільки правда! Не придумуйте казок про лелек і капусту, якщо хочете зберегти довіру у відносинах з дитиною, і якщо не хочете, щоб малюк згодом почав шукати інформацію з інших джерел (вулиця, Інтернет…) Єдино правильна відповідь:«Я тебе народила», або «Ми з татом тебе народили»
2. Відповідайте мовою, зрозумілою дитині (залежно від віку). 3-річному малюку скажіть «Я тебе народила», «Ти жив у животику у мами, а потім з’явився на світ». Старшим діткам розповідайте, називаючи речі своїми іменами, та зважаючи на те, що дитина уже знає.
3. Видавайте інформацію порціями. Не поспішайте з деталями і глибокими поясненнями, поки дитина сама не уточнить те, що її цікавить. Малюку може бути достатньо вашої відповіді «Я тебе народила». Не заглиблюйтесь в подробиці, поки дитина сама не запитає. Продовжуйте по-трошку видавати інформацію. Дитині потрібен час, щоб «переварити» почуте. Малюк сам запитає вас, коли освоїть те, що уже почув.
4. Називайте речі своїми іменами. Частини людського тіла мають свої назви. Пеніс, вагіна – не соромтесь вживати їх з дітками від 5-ти років. Дитина повинна зрозуміти, що це не жарти, а досить серйозні теми.
5. Якщо не знаєте, що відповісти, так і скажіть! Попросіть дати вам кілька годин часу, щоб зібратись з думками і сформулювати відповідь. Підготуйтесь, і обов’язково поверніться до цієї розмови, навіть якщо малюк уже забув.
6. Не забудьте наголошувати на тому, як сильно любили мама з татом одне одного, перш ніж захотіли синочка/дочку. І люблять до цих пір!
7. Якщо вам соромно, ніяково, незручно, дайте почитати книгу, або почитайте разом. Перелік книг українською мовою знайдете тут. Щоб подолати зніяковілість, спробуйте розповідати так, ніби це урок анатомії для малюка (робіть поправки на вік)
8. Пам’ятайте, що краще дитина дізнається від вас про всі інтимні подробиці, ніж знайде відповіді з інших, не зовсім прийнятних, джерел!
Ольга Крамаревич
Дитячий практичний психолог
4 золотих правила, аби вижити під час карантину з дітьми
4 zolotikh pravila, abi vizhiti pid chas karantinu z ditm
Спокій VS тривожність : як обрати правильну стратегію у період карантину
20 способів втихомирити дитину
Якщо дитина носиться по квартирі без зупинки, кричить не своїм голосом, катається по підлозі, робить хаотичні рухи руками і ногами і зовсім не чує, що ви йому говорите – зловіть його, обійміть і тихим голосом запропонуйте пограти.
Порада 1. Малюка попросіть згадати, як кричить корова, жаба, собака. Або показати свою руку, ніс, коліно. Дитині старшого віку запропонуйте порахувати від 1 до 20, а потім від 20 до 1.
Порада 2. Замри-відімри. Варіацій цієї гри безліч. Наприклад, за командою “День” дитина стрибає, грає. А по команді “Ніч” прикидається сплячим. Або нехай малюк уявить, що він мишка і бігає-грає, поки ви не скажете “Кішка йде!”. Замість словесної команди, можна давати звукову – плескати в долоні або дзвонити у дзвоник. З дітьми старшого віку пограйте в “Море хвилюється”.
Порада 3. Шторм-штиль. Варіація попередньої гри. Не вимагає повного завмирання, але “штиль” – це тихі, плавні рухи, шепіт. Що таке шторм, думаю, не треба пояснювати.
Порада 4. Домовтеся з малюком, що як тільки ви натиснете йому на ніс, він відразу “вимкнеться”. Можна розширити цю ідею, намалювавши пульт управлінням (або використовуйте непотрібний пульт від телевізора, або іншої техніки в домі). Натискайте кнопку на пульті і говорите: “зменшую гучність (вимикаю звук, включаю уповільнення)”. Нехай дитина виконує команди.
Порада 5. Запропонуйте дитині уявити, що він тигр на полюванні. Він повинен довго нерухомо сидіти в засідці, а потім стрибати і когось ловити. Або разом з дитиною ловіть уявних метеликів, до яких потрібно повільно і дуже тихо підкрадатися. Під яким-небудь ігровим приводом, сховайтеся разом під ковдрою і сидіть там тихо-тихо.
Порада 6. Запропонуйте дитині уявити себе китом. Нехай він зробить глибокий подих і пірнає на глибину. Киту можна давати доручення плавати до різних материків або шукати щось на дні.
Порада 7. Попросіть дитину закрити очі (якщо він погодитися, зав’яжіть очі хусткою) і сидіти нерухомо, очікуючи певного сигналу. Наприклад, коли третій раз продзвенить дзвіночок. Або попросіть дитину щось зробити з закритими очима (скласти пірамідку, поставити машинку на підвіконня, зібрати з підлоги кубики).
Порада 8. Попросіть дитину виконати складний рух, що вимагає зосередженості (провести пальцем по намальованому лабіринту, провезти машину за мотузочку між кеглями). За виконання обіцяйте приз.
Порада 9. Спробуйте вправу на чергування напруження і розслаблення. Наприклад, можна рухати завідомо непідйомний диван, а потім падати і відпочивати. Або запропонуйте дитині уявити, що його і ваші долоньки – це сніжинки. Нехай сніжинки плавно падають на землю. А потім візьміть уявний сніг з землі та з силою стискайте руки в кулаки (ліпіть сніжки).
Порада 10. Запропонуйте гру. Ви говорите слово, а дитина намагається вимовити це слово голосніше, ніж ви. А потім, навпаки, попросіть малюка говорити тихіше, ніж ви.
Порада 11. Візьміть простирадло або тонке покривало і щільно сповийте “малюка”. Вік дитини значення не має, але важливо, щоб йому ця гра подобалася. Можете взяти його на руки, покачати, заспівати пісеньку.
Порада 12. Візьміть серветку (або листок із дерева) і підкиньте вгору. Скажіть дитині, що поки серветка падає, потрібно якомога голосніше сміятися. Але як тільки впаде, слід відразу замовчати. Грайте разом з дитиною.
Порада 13. Краще ще крихіткою привчити дитину, що коли ви розставите руки, він побіжить до вас в обійме (знаю, багато батьків так роблять). Якщо ці обійми будуть приємними, до 3-5 років звичка залишиться. Тому розставте руки і коли дитина до вас прибіжить міцно-міцно його обійміть і затримайте обійми на кілька секунд.
Порада 14. Запропонуйте малюкові бігати і стрибати, але при цьому постійно виконувати якийсь простий рух. Наприклад, тримати сполученими вказівні пальці або обертати кистю руки.
Порада 15. Зшийте мішечок величиною з долоню і насипте в нього 3-4 ложки піску або крупи. Запропонуйте дитині бігати, стрибати і бешкетувати, утримуючи цей мішечок на голові. Обіцяйте йому щось приємне (пригостити чимось, пограти або почитати), якщо мішечок не впаде, поки не продзвенить таймер (в залежності від віку, часовий проміжок 1-5 хвилин).
Порада 16. Запропонуйте гру “Капітан і корабель”. Капітан повинен віддавати команди (“Направо”, “Ліворуч”, “Прямо”), а корабель чітко їм слідувати. Для дитини старшого віку можна вибрати мету (наприклад, доплисти до передпокою) і розставити в кімнаті перешкоди (кеглі, м’які іграшки). Дитина може вибрати будь-яку з ролей.
Порада 17. Загородіть дорогу, або схопіть дитину яка носиться по квартирі. Щоб пройти (звільнитися) він повинен відповісти на питання, що вимагає зосередження (Наприклад, назвати морську тварину, порахувати кількість вікон в квартирі або придумати п’ять слів на букву “А”)
Порада 18. Попросіть дитину сісти навпочіпки і уявити, що він м’ячик. Легенько хлопайте його по маківці і нехай малюк підстрибує. Прискорюйте і уповільнюйте хлопки, стежачи, щоб малюк стрибав згідно заданого темпу.
Порада 19. Попросіть малюка, що носиться по квартирі, виконувати ваші завдання (три рази підстрибнути, два рази збігати на кухню і назад, чотири рази зістрибнути з дивану). Важливо, щоб активне завдання поєднувалося з необхідністю вести підрахунок дій. За кожне виконане завдання малюйте дитині в альбомі квітку або машинку (в залежності від статі дитини).
Порада 20. Запропонуйте дитині повторювати за вами всі слова та дії. Починайте показувати швидкі, різкі рухи або голосно кричіть. Поступовопереходьте до більш спокійніших, плавних рухів і тихої мови.
Крім досягнення миттєвого ефекту, ці ігри також допоможуть дитині вчитися себе контролювати. Не забувайте, що і батькам важливо бути терплячими і не втрачати самовладання, оскільки дитина бере з вас приклад і відчуває і відображає ваш власний стан.
Поради татам. Правила і тонкощі.
Чи можу я виховати обдаровану дитину
Сторінка психолога: “Діти вчаться тому, що бачать у своєму оточенні”
Поради для батьків
Дитяче вередування
Батьки, поки дитина маленька, здебільшого не звертають увагу на її вередування, адже дитину легко змусити підкорити. Однак вона швидко росте, відповідно, ускладнюються та поглиблюються її вередування. Батьки починають жорсткіше реагувати на такі прояви поведінки.
Важливо розуміти витоки дитячої поведінки, аналізувати причини виникнення дитячого вередування.
Основні характеристики дитячого вередування:
- вередування як ознака нездоров’я дитини;
- діти, які не здатні адаптуватися до умов життєзабезпечення;
- прихований етап захворювання;
- реабілітація після захворювання;
- вередування як показник перевтоми дитини;
- перевантаження дитини «освітніми» справами;
- зміна режиму життєзабезпечення дитини;
- протестне вередування;
- форма вияву незадоволення, неприйняття певного ставлення дорослих;
- при відсутності у дорослих часу на дитину;
- вередування заради вередування;
- дитина всіма способами прагне досягнути;
- дитина звикає бути центром уваги
Окремої уваги потребують діти з підвищеною рухливістю, яким складно всидіти на одному місці. Вони не зважають на слова дорослих. Нездатність дитини приділяти увагу однієї справі впродовж тривалого часу породжує її неорганізованість, неохайність, і відповідно, неслухняність та вередливість.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Виховання – це на сам перед спілкування, що є умовою розвитку дитини, важливим чинником становлення її особистості. Результатом спілкування є образ інакшого себе. Пізнання іншого завжди пов’язане з самопізнанням. Потреба дитини в любові та піклуванні батьків – це і є потреба в спілкуванні. ЇЇ особливістю є зосередження уваги дитини на особистості дорослого, на власній особистості. Дитина шукає підтримки. Дорослий для неї є зразком моральних норм, інші – засобом самопізнання, пізнання світу.
Бажано надавати дитині підтримку дорослого. Як що потрібно, дати можливість виплакати душевний біль, підтримати її усьому, взяти її біль на себе, нічого не випитувати, а лише підтвердити безумовну батьківську любов. А от над своєю поведінкою батькам таки варто замислитися. Необхідно налагоджувати теплі, довірливі, щирі взаємини. Варто утримуватися від зауважень, моралізувань, оцінювання. Натомість слід слухати й чути дитину, розуміти та приймати її позицію, настрій, щиро радіти її успіхам, відкрито про це говорити. Не захвалювати дитину, а висловлювати своє позитивне ставлення до її успіхів, схвалювати позитивні дії, вчинки. Батьки мають пам’ятати, що звички прищеплюють насамперед не словом, а атмосферою в сім’ї, шляхом наслідування поведінки рідних. Тож близьким дорослим варто навчитись замислюватися над тим, кого дитина обрала за зразок поведінки або ж проти чого вона протестує, що не приймає, та активно налагоджувати довірливі взаємини у сім’ї.
Розвиток дитини-шульги
- Удосконалюйте координацію рухів дитини та її моторику (15–20 хв. щодня). Це може бути ліплення, малювання, штрихування, розв’язування та зав’язування вузликів, для дівчат — вишивання, в’язання, пришивання ґудзиків тощо.
- Тренуйте просторово-зорове сприймання дитини. Якщо вона плутає «право» і «ліво», ставте їй запитання щодо предметів на вулиці або в кімнаті: «Що знаходиться праворуч? А що ліворуч?».
- Розвивайте мовлення дитини: просіть її переказувати прочитане або почуте, складати розповіді про цікаві картинки, придумувати кінцівки до незавершених оповідань, казок тощо. Якщо мовлення дитини нерозвинене чи невиразне, підтримуйте її, висловлюйте впевненість у тому, що з Вашою підтримкою вона впорається з труднощами.
- Зверніться за консультацією до логопеда, якщо в дитини є труднощі з вимовою окремих звуків і, як наслідок, проблеми зі звуко-буквеним аналізуванням слів.
- Плануйте режим дня дитини раціонально: без перевантажень та надмірних додаткових занять. Варто враховувати, що ліворука дитина схильна швидко втомлюватися.
- Використовуйте тактику порад, а не наказів або дорікань. Спілкування з ліворукою дитиною має бути помірковано вимогливим і доброзичливим.
- Садіть ліворуку дитину зліва за столом, біля вікна. Під час малювання чи розглядання малюнків світло має падати справа.
- Правильно розташовуйте для дитини альбом чи аркуш на столі. Під час малювання чи письма нижній правий край аркуша слід розташувати на рівні середини грудей дитини або змістити його вліво. Це дасть змогу ліворукій дитині правильно сидіти та вільно водити олівцем.