ДНЗ № 7 — Вербиченька

Сторінка психолога

 Коли дитина обманює

 

Поради татам. Правила і тонкощі.

Чи можу я виховати обдаровану дитину

Сторінка психолога:  «Діти вчаться тому, що бачать у своєму оточенні»

Батькам на замітку

  • Якщо дитину постійну критикують, вона вчиться ненавидіти.
  • Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.
  • Якщо дитину висміюють, вона зростає замкнутою.
  • Якщо дитина росте у докорах, вона вчиться жити з почуттям вини.
  • Якщо дитина живе в терпимості, вона вчиться сприймати інших людей.
  • Якщо дитину заохочують, вона вчиться вірити в себе.
  • Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
  • Якщо дитина росте серед чесності, вона вчиться бути справедливою.
  • Коли дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.
  • Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
  • Коли дитина живе в розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

Поради для батьків

Дитяче вередування

Батьки, поки дитина маленька,  здебільшого не звертають увагу на її вередування, адже дитину легко змусити підкорити. Однак вона швидко росте, відповідно, ускладнюються та поглиблюються її вередування. Батьки починають жорсткіше реагувати на такі прояви поведінки.

Важливо розуміти витоки дитячої поведінки, аналізувати причини виникнення дитячого вередування.

Основні характеристики дитячого вередування:

  • вередування як ознака нездоров’я дитини;
  • діти, які не здатні адаптуватися до умов життєзабезпечення;
  • прихований етап захворювання;
  • реабілітація після захворювання;
  • вередування як показник перевтоми дитини;
  • перевантаження дитини «освітніми» справами;
  • зміна режиму життєзабезпечення дитини;
  • протестне вередування;
  • форма вияву незадоволення, неприйняття певного ставлення дорослих;
  • при відсутності у дорослих часу на дитину;
  • вередування заради вередування;
  • дитина всіма способами прагне досягнути;
  • дитина звикає бути центром уваги

Окремої уваги потребують діти з підвищеною рухливістю, яким складно всидіти на одному місці. Вони не зважають на слова дорослих. Нездатність дитини приділяти увагу однієї справі впродовж тривалого часу породжує її неорганізованість, неохайність, і відповідно, неслухняність та вередливість.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Виховання – це на сам перед спілкування, що є умовою розвитку дитини, важливим чинником становлення її особистості. Результатом спілкування є образ інакшого себе. Пізнання іншого завжди пов’язане з самопізнанням. Потреба дитини в любові та піклуванні батьків – це і є потреба в спілкуванні. ЇЇ особливістю є зосередження уваги дитини на особистості дорослого, на власній особистості. Дитина шукає підтримки. Дорослий для неї є зразком моральних норм, інші – засобом самопізнання, пізнання світу.

Бажано надавати дитині підтримку дорослого. Як що потрібно, дати можливість виплакати душевний біль, підтримати її усьому, взяти її біль на себе, нічого не випитувати, а лише підтвердити безумовну батьківську любов. А от над своєю поведінкою батькам таки варто замислитися. Необхідно налагоджувати теплі, довірливі, щирі взаємини. Варто утримуватися від зауважень, моралізувань, оцінювання. Натомість слід слухати й чути дитину, розуміти та приймати її позицію, настрій, щиро радіти її успіхам, відкрито про це говорити. Не захвалювати дитину, а висловлювати своє позитивне ставлення до її успіхів, схвалювати позитивні дії, вчинки. Батьки мають пам’ятати, що звички прищеплюють насамперед не словом, а атмосферою в сім’ї, шляхом наслідування поведінки рідних. Тож близьким дорослим варто навчитись замислюватися над тим, кого дитина обрала за зразок поведінки або ж проти чого вона протестує, що не приймає, та активно налагоджувати довірливі взаємини у сім’ї.

 

Розвиток дитини-шульги

  • Удосконалюйте координацію рухів дитини та її моторику (15–20 хв. щодня). Це може бути ліплення, малювання, штрихування, розв’язування та зав’язування вузликів, для дівчат — вишивання, в’язання, пришивання ґудзиків тощо.
  • Тренуйте просторово-зорове сприймання дитини. Якщо вона плутає «право» і «ліво», ставте їй запитання щодо предметів на вулиці або в кімнаті: «Що знаходиться праворуч? А що ліворуч?».
  • Розвивайте мовлення дитини: просіть її переказувати прочитане або почуте, складати розповіді про цікаві картинки, придумувати кінцівки до незавершених оповідань, казок тощо. Якщо мовлення дитини нерозвинене чи невиразне, підтримуйте її, висловлюйте впевненість у тому, що з Вашою підтримкою вона впорається з труднощами.
  • Зверніться за консультацією до логопеда, якщо в дитини є труднощі з вимовою окремих звуків і, як наслідок, проблеми зі звуко-буквеним аналізуванням слів.
  • Плануйте режим дня дитини раціонально: без перевантажень та надмірних додаткових занять. Варто враховувати, що ліворука дитина схильна швидко втомлюватися.
  • Використовуйте тактику порад, а не наказів або дорікань. Спілкування з ліворукою дитиною має бути помірковано вимогливим і доброзичливим.
  • Садіть ліворуку дитину зліва за столом, біля вікна. Під час малювання чи розглядання малюнків світло має падати справа.
  • Правильно розташовуйте для дитини альбом чи аркуш на столі. Під час малювання чи письма нижній правий край аркуша слід розташувати на рівні середини грудей дитини або змістити його вліво. Це дасть змогу ліворукій дитині правильно сидіти та вільно водити олівцем.