Тренінг ” Метальне здоров’я педагога”
https://www.facebook.com/share/v/1A3eJNU1N4/
Політика щодо психосоціальної підтримки
Ще більше інформації на порталі Держпраці https://pratsia.in.ua, розділ психосоціальна підтримка на роботі, де розміщено серію інформаційних матеріалів із питань психосоціальної підтримки на робочому місці у воєнний та післявоєнний час.
https://pratsia.in.ua/ilo/psykhosotsialna-pidtrymka-na-roboti.html
Поради батькам від практичного психолога:
* Як зняти напругу у дитини після дня в дитячому садку
https://www.facebook.com/groups/323696698317087/permalink/1515043389182406//
* Як продуктивно провести час з дитиною вдома
Що таке ДРУЖБА? Знайомитися з цим поняттям діти починають у дошкільному віці. Справді, мати вірного товариша— це щастя. А як знати, що це — саме той друг, якого ти хочеш мати, що ця людина допоможе, зрозуміє, підтримає, захистить? Відповідь на ці запитання діти дізнавались на заняттях з практичною психологинею Наталією Соколовою в нашому закладі дошкільної освіти №7. Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», в рамках цієї акції діти старших груп розмовляли про дружбу.
https://www.facebook.com/groups/323696698317087/permalink/1520681021951976/
Діти групи 7 долучились до щорічної Всеукраїнської акції “16 днів проти насилля”. Практичний психолог Наталія СОКОЛОВА провела заняття про сім’ю, адже сім’я – це найдорожче, що є у дитини.
Щоб підтримати психіку під час війни і відкинути, принаймні, на другий план пережитий стрес необхідно дотримуватися таких рекомендацій:
ПІДТРИМУЙТЕ АКТИВНІСТЬ
Не сидіть на місці, не чекайте чогось, обов’язково робіть те, що можете робити. Не виконуйте певну діяльність через силу. Навіть якщо Ви виконуєте прості побутові справи – це допоможе вашому тілу позбутися фізичної напруги, викликаної тривожністю. Будьте зайняті! Це найдешевші ліки на землі – і одні з найбільш ефективних!
МІНІМІЗУЙТЕ ПЕРЕГЛЯД НОВИН
Інформаційна атака є найбільш травматичною в ситуації воєнної загрози, оскільки масова паніка негативно впливає на адекватність реакцій людини. Пам’ятайте, що від новин, від інформації можна постраждати більше, ніж від перебування безпосередньо в зоні бойових дій.
Найголовніші новини – у вас за вікном. Зробіть собі гучний сигнал на повідомлення про необхідність іти в укриття. Решту новин перевіряйте по 5-10 хвилин на годину, не частіше. Ставте таймер. Постійне «поїдання» інформації перевантажує мозок і не дає спокою та опори, хоч саме це ми там і шукаємо.
НЕ ВЖИВАЙТЕ АЛКОГОЛЬ, АНТИДЕПРЕСАНТИ, ТРАНКВІЛІЗАТОРИ
Вживання спиртних напоїв суттєво впливає на настрій, поведінку та нервово-психічний стан людини. Попри думку, що вживання алкоголю є засобом розслаблення, наслідками сп’яніння є посилення занепокоєння, тривоги та стресу, особливо в умовах постійних психоемоційних переживань.
Алкоголь є сильним депресантом центральної нервової системи. Він уповільнює роботу мозку та нервову активність, впливаючи на хімічні речовини у нервових клітинах. Ефект пригнічення може навіть призводити до таких порушень як: нечітке мовлення, нестійкі рухи, порушення сприйняття та нездатності швидко реагувати. Крім того, знижується здатність людини мислити раціонально та спотворюється судження.
Через токсичний вплив на обмін речовин у мозку алкоголь знижує здатність людини приймати раціональні рішення. У стані сп’яніння людина може легко піддаватися дії неправдивої інформації, панічним атакам, невиправданій агресії тощо. Сп’яніла людина становить загрозу, особливо у випадках евакуації чи переміщення до укриття. У результаті суттєво зростає вірогідність отримати травму чи втратити час та потрапити під обстріл.
Антидепресанти, транквілізатори мають серйозні побічні ефекти та можуть призводити до розвитку звикання (їх ефект знижується при тривалому прийомі). Крім того, вони здатні викликати залежність (фізичну/психічну). Формування залежності виникає, в більшості випадків, при тривалому прийомі. У зв’язку з тим, що заспокійливі препарати сприяють зниженню швидкості психомоторних реакцій і ослаблення концентрації уваги, слід застосовувати їх з обережністю.
ПІДТРИМУЙТЕ СТОСУНКИ З ЛЮДЬМИ
Найкращий час для того, щоб навчитися комунікувати та висловлювати свої почуття: мені страшно, мені боляче, мені самотньо, мені тривожно і т.д. Таким чином емоційний стан покращується, особливо якщо тебе розуміють і підтримують.
Якщо з вами все гаразд і ви хочете допомогти іншому, це можна зробити: запропонувати фінансову підтримку, просто послухати (цього зараз багатьом не вистачає) і виявити співчуття. Пам’ятаємо про правило: спочатку маску кисневу собі, а потім тому, хто поряд.
Дуже важливо не залучатися до обговорення можливих катастроф «а що якщо»). оскільки це, крім підвищеної тривоги та занепокоєння, нічого не принесе, оскільки є ситуації, які ми не можемо контролювати (наприклад, ядерна катастрофа, аварія на ЧАЕС (особливо) профілактика йоду, яку не потрібно робити зараз).
Близькість – це завжди ресурс. Розмовляти на тему загроз і війни можна, але не варто заглиблюватися, щоб не було застрягання на цій темі.
І якщо ви навпаки відчуваєте тільки стрес після розмов – мінімізуйте таке спілкування. Розмовляйте на нейтральні теми.
Не лише надавайте допомогу, а дозволяйте іншим підтримувати вас та допомагати вам.
ТУРБУЙТЕСЯ ПРО КОГОСЬ
Якщо ви хочете відчувати трохи більше контролю, найкраща ідея –допомогти комусь. Це насправді працює, тому знайдіть об’єкт, про який ви будете турбуватися, і рівень вашої тривожності значно знизиться.
Долучіться до волонтерської діяльності, поділіться їжею з одинокими людьми, які живуть неподалік від вас чи сходіть за покупками для сусідів, які не можуть вийти.
ВАЖЛИВО МАТИ ПЛАН ДІЙ
Це також ситуація контролю. Якщо Ви розумієте, як будете діяти в критичній ситуації, то, звичайно, вам буде простіше та спокійніше. Обов’язково майте план на найближчі дні. Це допоможе вірити в майбутнє та проявляти активність в стані «тут і зараз».
Візуалізація та планування майбутнього. Малюйте у своїй уяві нариси мирного майбутнього, які б вам допомогли та надали ресурс і надію. Уявляйте те, чим Ви будете займатися після війни. Це допомагає Вам наближатися до мирного життя.
ВИКОРИСТОВУЙТЕ ТЕХНІКИ РЕЛАКСАЦІЇ
Це можуть бути дихальні техніки, медитація, свіже повітря, ходіння вулицею, мінімальне фітнес-навантаження – все, що пов’язане з розслабленням, щоб організм набирався сил та перемикався.
Наприклад: зробіть звичайний неглибокий вдих і на затримці дихання по черзі напружте всі-всі м’язи тіла від пальців ніг до голови, потримайте 2-3 секунди максимально сильну напругу, і з видихом розслабтесь. Повторіть кілька разів.
Перебування на свіжому повітрі може зменшити стрес, тривогу та депресію, вдихання свіжого повітря має заспокійливий ефект, дозволяючи вам зосередитися на моменті «зараз».
Тривога – тілесна реакція, перш за все. Тож така вправа дозволяє зняти напругу з тіла і розслабити психіку.
Також можна спробувати записувати думки у щоденник. Це допомагає зрозуміти ситуацію і відчути полегшення.
АКТИВІЗУЙТЕ МОЗОК
Нам потрібен наш мозок і здатність вчитися, запам’ятовувати і аналізувати. Тож вкрай важливо задіяти цю функцію.
Щодня хоча б щось одне нове вивчити і запам’ятати. Нове слово іноземною, інструкції з медичної допомоги. Важливо не просто подивитись, а саме вивчити, запам’ятати.
Також можна спробувати розв’язати важку задачу чи кросворд – варто робити щось, що допоможе максимально залучити когнітивні здібності і відволікти від думок про теперішню ситуацію в країні.
ВИКОРИСТОВУЙТЕ ТЕХНІКУ ПОДЯКИ
Дякуйте за те, що у вас є їжа, місце під дахом, зв’язок із рідними, ви живі і з вами все відносно гаразд. У такі складні часи наші життєві цінності кардинально змінюються і після використання цієї техніки Ви починаєте більше цінувати те, що маєте.
Ментальне здоров’я дітей під час війни
https://docs.google.com/presentation/d/19LvxQdRI4k7Uk4TOanrbbEWNukIlxeW4/edit?usp=sharing&ouid=114247589794472214252&rtpof=true&sd=true
Що на душі у дітей військових
https://www.facebook.com/share/qzhRPdrYocaoULFF/
Добірка корисностей від EdCamp Ukraine
Три вправи для відновлення ресурсу
https://drive.google.com/file/d/1M3b59U-ZjUPLgfJDN_Ur4RC64pZ7z0KO/view?usp=sharing
Дошкільнята старшої групи долучились до добрих справ, ставши учасниками ігрового тренінгу «Тиждень добра та милосердя». У наш час такі якості дуже цінні, і особливо важливо проявляти їх зараз, готуючи себе до зустрічі з дивом Різдва.А виготовлені власноруч протягом тижня подарунки вже їдуть до наших захисників, щоб передати їм частинку доброти сердець маленьких українців.
https://www.facebook.com/100010925834164/videos/332401876396865/
Бебі-театр “Курочка Ряба” – один з методів полегшення проходження адаптації до дошкільного закладу. Зміст його полягає в розширенні простору перебування дітей в присутності емоційно близького дорослого (мами). Важливо, щоб в героях казки дитина впізнала виховательку і не хвилювалася з приводу незнайомого персонажу.
https://www.facebook.com/reel/724856225763165
Симптоми тривоги в дітей
Як підтримати дитину в складній ситуації
Сім ігор. що допоможуть дитині познайомитися
Як навчити дитину захищати себе.
(Поради батькам)
- В житті кожної дитини наступають моменти, коли вона повинна постояти за себе і не дати себе образити. Тому, навчіть її захищатися, але при цьому не перестарайтеся. Якщо вона у вашій присутності з кимсь свариться, намагайтеся не втручатися до останнього, знайте кордон. Дуже добре, якщо дитина сама владнає конфлікт. І в той же час дайте дитині впевненість у тому, що вона знаходиться під надійним захистом. Спостерігайте за нею.
- Якщо ваша дитина впевнена у собі, то до неї будуть чіплятися менше, аніж до інших, вона завжди готова дати відсіч кривдникам. Але впевненість потрібно виховувати в дома. Ставтеся з повагою до дитини і завжди довіряйте їй. І якщо ви хочете навчити дитину захищати себе з самого раннього віку, навчіть її говорити одну просту фразу «Мені неприємно». Дуже важливо, щоб вона вимовляла її голосно і чітко.
- Нехай дитина якомога частіше чує з ваших вуст фразу: «Не можна бити людей!». Таким способом дитина зможе дати своїм кривдникам психологічну відсіч. Вона зможе захистити не тільки себе в конкретних ситуаціях, але і свої принципи. Але не потрібно забувати і про свій приклад. Не карайте дитину через дрібниці. Навіть легкий ляпанець може зробити її лицемірною.
- Тато не повинен навчати дитину битися. Краще нехай малюк освоїть техніки захоплення. Це буде набагато корисніше, ніж безглузді бійки. Не варто рознімати бійку на початку. Це стосується тих випадків, коли обидва суперники отримують від цього задоволення. Від таких дружній бійок дитина отримає досвід. У майбутньому вона не буде ображатися через дрібниці на своїх однолітків, і він легко зможе перенести жорстокість спілкування з хлопчиками.
- Необхідно навчити дитину захищати себе, але не робити його жорстоким. Поговоріть з нею про хоробрість. Поясніть, в яких ситуаціях він може вступити в бійку з противником, а в яких вирішити проблеми словесно. Дитина повинна навчитися розрізняти такі поняття, як «насильство» і «захист». Розкажіть, що кращою буде та битва, яка не відбулася.
- Якщо вашу дитини ображають морально, а не фізично, поговоріть і разом придумайте відповіді на образи. Але не вчіть її повідомляти супернику ці слова. Справа в тому, щоб дитина навчилася сміятися над супротивником. І в багатьох випадках цього достатньо, щоб дитина заспокоївся.
- Так як перераховані вище поради стосуються дошкільнят, то батьки ще в силах позбавити свою дитину від агресивних однолітків. Знайдіть дитині хороших друзів.
Рекомендації батькам від психолога Марії Абросимової :
«- Не турбуйтеся, якщо ваш малюк віддає всі іграшки, коли його просять, і не відповідає кривднику. Швидше за все, це відбувається тому, що він росте у доброзичливій атмосфері і нападки однолітків його дивують, а не озлоблюють. (Однак не забудьте про те. що маленькій дитині в складній ситуації необхідна наш захист від агресорів ).
– Пам’ятайте, що діти не вміють розбиратися самі. Щоб дитина відчувала емоційну безпеку, не йдіть далеко, спостерігайте за її грою.
– Постарайтеся об’єднати кілька доброзичливо налаштованих діточок для цікавої гри. Швидше за все і забіяки спробують приєднатися до граючих, щоб не залишитися в ізоляції.
– Якщо ви помітили, що дитина грає з одною формочкою, тому що останні у неї забрали, не поспішайте робити висновок, що “у неї все життя будуть всі відбирати”. Найчастіше діти виявляються мудрішими, ніж нам здається і їх поведінка може бути продуманою стратегією.
– Навчіть дитину показувати, що дії інших дітей бувають їй неприємні. Якщо агресія “стороннього” маляти по відношенню до вашого постійна, скажіть: “У нас вдома ніхто не штовхається. Це негарно. З тим, хто штовхається і б’ється, ніхто не грає”.
– Пам’ятаєте, що маленькі діти можуть довго сидіти нерухомо, зрідка щось белькочучи або передаючи один одному. Не поспішайте втручатися і організовувати гру – дітлахи вивчають один одного, перед тим як увійти в контакт.
Не дозволяйте малюкам шкодити один одному словом або дією. Ваше завдання – навчити дітей гнучкості. Уважно спостерігайте за граючими дітьми і при необхідності виводьте гру в безпечне русло.
– Якщо трапилося так, що ви випробували всі засоби боротьби з агресором (попередили, сказали, відвернули), а він все одно не здається, ви можете вдатися до крайнього заходу – запропонуєте матюкові вщипнути кривдника за сідницю. Ніякої шкоди це йому не принесе, але може «протверезити» і дати зрозуміти, що ваша дитина може постояти за себе. Однак ви повинні пояснити дитині, що це можна робити лише в тому випадку, якщо інші засоби не допомогли .
До віку шести-семи років у дитини з’являється сильна залежність від оцінки дорослого. У дитини формується таке почуття, як совість, а це значить, що всі реакції на правила і заборони стають значимими і дитина розуміє, що несе в собі порушення заборон. З’являється відчуття відповідальності, боргу. З’являється і новий страх – бути невизнаною, не відповідати вимогам соціального оточення, бути не тим, кого вважають хорошим. У дитини виробляється чітка концепція, що означає бути хорошим, він знає, що входить в це поняття.
Тиха трагедія з нашими дітьми
8 ПРАВИЛ, ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО ЦЕ
1. Тільки правда! Не придумуйте казок про лелек і капусту, якщо хочете зберегти довіру у відносинах з дитиною, і якщо не хочете, щоб малюк згодом почав шукати інформацію з інших джерел (вулиця, Інтернет…) Єдино правильна відповідь:«Я тебе народила», або «Ми з татом тебе народили»
2. Відповідайте мовою, зрозумілою дитині (залежно від віку). 3-річному малюку скажіть «Я тебе народила», «Ти жив у животику у мами, а потім з’явився на світ». Старшим діткам розповідайте, називаючи речі своїми іменами, та зважаючи на те, що дитина уже знає.
3. Видавайте інформацію порціями. Не поспішайте з деталями і глибокими поясненнями, поки дитина сама не уточнить те, що її цікавить. Малюку може бути достатньо вашої відповіді «Я тебе народила». Не заглиблюйтесь в подробиці, поки дитина сама не запитає. Продовжуйте по-трошку видавати інформацію. Дитині потрібен час, щоб «переварити» почуте. Малюк сам запитає вас, коли освоїть те, що уже почув.
4. Називайте речі своїми іменами. Частини людського тіла мають свої назви. Пеніс, вагіна – не соромтесь вживати їх з дітками від 5-ти років. Дитина повинна зрозуміти, що це не жарти, а досить серйозні теми.
5. Якщо не знаєте, що відповісти, так і скажіть! Попросіть дати вам кілька годин часу, щоб зібратись з думками і сформулювати відповідь. Підготуйтесь, і обов’язково поверніться до цієї розмови, навіть якщо малюк уже забув.
6. Не забудьте наголошувати на тому, як сильно любили мама з татом одне одного, перш ніж захотіли синочка/дочку. І люблять до цих пір!
7. Якщо вам соромно, ніяково, незручно, дайте почитати книгу, або почитайте разом. Перелік книг українською мовою знайдете тут. Щоб подолати зніяковілість, спробуйте розповідати так, ніби це урок анатомії для малюка (робіть поправки на вік)
8. Пам’ятайте, що краще дитина дізнається від вас про всі інтимні подробиці, ніж знайде відповіді з інших, не зовсім прийнятних, джерел!
Ольга Крамаревич
Дитячий практичний психолог
Дитяче вередування
Батьки, поки дитина маленька, здебільшого не звертають увагу на її вередування, адже дитину легко змусити підкорити. Однак вона швидко росте, відповідно, ускладнюються та поглиблюються її вередування. Батьки починають жорсткіше реагувати на такі прояви поведінки.
Важливо розуміти витоки дитячої поведінки, аналізувати причини виникнення дитячого вередування.
Основні характеристики дитячого вередування:
- вередування як ознака нездоров’я дитини;
- діти, які не здатні адаптуватися до умов життєзабезпечення;
- прихований етап захворювання;
- реабілітація після захворювання;
- вередування як показник перевтоми дитини;
- перевантаження дитини «освітніми» справами;
- зміна режиму життєзабезпечення дитини;
- протестне вередування;
- форма вияву незадоволення, неприйняття певного ставлення дорослих;
- при відсутності у дорослих часу на дитину;
- вередування заради вередування;
- дитина всіма способами прагне досягнути;
- дитина звикає бути центром уваги
Окремої уваги потребують діти з підвищеною рухливістю, яким складно всидіти на одному місці. Вони не зважають на слова дорослих. Нездатність дитини приділяти увагу однієї справі впродовж тривалого часу породжує її неорганізованість, неохайність, і відповідно, неслухняність та вередливість.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Виховання – це на сам перед спілкування, що є умовою розвитку дитини, важливим чинником становлення її особистості. Результатом спілкування є образ інакшого себе. Пізнання іншого завжди пов’язане з самопізнанням. Потреба дитини в любові та піклуванні батьків – це і є потреба в спілкуванні. ЇЇ особливістю є зосередження уваги дитини на особистості дорослого, на власній особистості. Дитина шукає підтримки. Дорослий для неї є зразком моральних норм, інші – засобом самопізнання, пізнання світу.
Бажано надавати дитині підтримку дорослого. Як що потрібно, дати можливість виплакати душевний біль, підтримати її усьому, взяти її біль на себе, нічого не випитувати, а лише підтвердити безумовну батьківську любов. А от над своєю поведінкою батькам таки варто замислитися. Необхідно налагоджувати теплі, довірливі, щирі взаємини. Варто утримуватися від зауважень, моралізувань, оцінювання. Натомість слід слухати й чути дитину, розуміти та приймати її позицію, настрій, щиро радіти її успіхам, відкрито про це говорити. Не захвалювати дитину, а висловлювати своє позитивне ставлення до її успіхів, схвалювати позитивні дії, вчинки. Батьки мають пам’ятати, що звички прищеплюють насамперед не словом, а атмосферою в сім’ї, шляхом наслідування поведінки рідних. Тож близьким дорослим варто навчитись замислюватися над тим, кого дитина обрала за зразок поведінки або ж проти чого вона протестує, що не приймає, та активно налагоджувати довірливі взаємини у сім’ї.